Значення в інших словниках
-
ворожбит —
ворожби́т іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
ворожбит —
Чаклун, чарівник, звіздар, знахур, відьмак, відьмар, іст. волхв; (на зорях) астролог, маг, (на руці) хіромант.
Словник синонімів Караванського
-
ворожбит —
-а, ч. 1》 Той, хто вгадує майбутнє чи минуле, за якимись прикметами або ворожачи на картах. 2》 Чарівник (у 1 знач.). 3》 Знахар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ворожбит —
ВОРОЖБИ́Т, а, ч. 1. Той, хто робить спробу вгадати майбутнє чи минуле, ворожачи на картах, воску і т. ін. Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш! (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
-
ворожбит —
ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́К заст., ВОРОЖБИ́Т заст., ЗНА́ХОР (ЗНА́ХУР) рідко, ШЕПТУ́Н рідко. (Павло:) Нема нуднішої болісті, як зуби. (Яким:) Є такі знахарі, що замовляють (М.
Словник синонімів української мови
-
ворожбит —
Ворожби́т, -та; -би́ти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ворожбит —
ВОРОЖБИ́Т, а, ч., заст. 1. Той, хто вгадує майбутнє чи минуле, за якимись прикметами або ворожачи на картах. Всі ворожбити, чародії.. Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл.
Словник української мови в 11 томах
-
ворожбит —
Ворожбит, -та м. Гадальщикъ, колдунъ. Рудч. Ск. І. 43. Гол. І. 3.
Словник української мови Грінченка