Значення в інших словниках
-
ворожка —
воро́жка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
ворожка —
-и, ж., заст. 1》 Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.). 2》 Знахарка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ворожка —
ВОРО́ЖКА, и, ж. 1. Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.); ворожбитка. Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сім світі Без милого жити? (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
ворожка —
ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма.
Словник синонімів української мови
-
ворожка —
Воро́жка, -жки, -жці; воро́жки, -жок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ворожка —
ВОРО́ЖКА, и, ж., заст. 1. Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.). Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сім світі Без милого жити? (Шевч., І, 1963, 58); — Це тобі ворожка наворожила?.. Такої правди в тім ворожінні, як світла в льоху (Руд.
Словник української мови в 11 томах
-
ворожка —
Ворожка, -ки ж. Гадалка, ворожея. У ворожки хліба трошки. Ном. № 231. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. ум. ворожечка.
Словник української мови Грінченка