Значення в інших словниках
-
відмітка —
відмі́тка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
відмітка —
[в'ідм’ітка] -ткие, д. і м. -м'іц':і, р. мн. -ток
Орфоепічний словник української мови
-
відмітка —
-и, ж. Той або інший знак, яким щось відмічають; позначка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відмітка —
хохл. (отметка) оцінка, позначка, знак знак, позначка, оцінка
Словник чужослів Павло Штепа
-
відмітка —
ВІДМІ́ТКА, и, ж. Знак, яким щось відмічають; позначка. Катерина Сергіївна підійшла до столу, зробила відмітку в класному журналі (О. Донченко); Витягши пістолет, підняв [Мюльнер] прицільну рамку на відмітку “300” (І.
Словник української мови у 20 томах
-
відмітка —
ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец.
Словник синонімів української мови
-
відмітка —
ВІДМІ́ТКА, и, ж. Той або інший знак, яким щось відмічають; позначка. Дуже цікаво і корисно стежити за переміщенням планет відносно зір, роблячи час від часу відмітку про їх положення на зоряній карті (Астр.
Словник української мови в 11 томах