відмітка
ВІДМІ́ТКА, и, ж.
Знак, яким щось відмічають; позначка.
Катерина Сергіївна підійшла до столу, зробила відмітку в класному журналі (О. Донченко);
Витягши пістолет, підняв [Мюльнер] прицільну рамку на відмітку “300” (І. Багмут);
Стояло пізнє літо, вода далеченько відступила од весняної одмітки, позначеної змійкою покинутих на березі комишів (Ю. Мушкетик);
Дуже цікаво і корисно стежити за переміщенням планет відносно зір, роблячи час від часу відмітку про їх положення на зоряній карті (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)