відмітний
ВІДМІ́ТНИЙ, а, е.
Який чим-небудь виділяється, відрізняється від інших.
Обідрана, засмальцьована, вона [тітка Настя] була одмітна на все місто (Панас Мирний);
Тут почуваєш себе не в Європі, а в Африці, таке все одмітне (М. Коцюбинський);
Дід Сербиченко показав фронтовикам відмітне місце [для вітродвигуна], де впродовж року, літо й зиму, ніколи не вщухав вітер (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)