відмітний

Відмітний, -а, -е

Отличный, отличающійся отъ чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.

Значення в інших словниках

1. відмітний — відмі́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відмітний — -а, -е. Який чим-небудь вирізняється, відрізняється від інших. Відмітний знак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмітний — див. знаменитий  Словник чужослів Павло Штепа
4. відмітний — ВІДМІ́ТНИЙ, а, е. Який чим-небудь виділяється, відрізняється від інших. Обідрана, засмальцьована, вона [тітка Настя] була одмітна на все місто (Панас Мирний); Тут почуваєш себе не в Європі, а в Африці, таке все одмітне (М.  Словник української мови у 20 томах
5. відмітний — ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ (ПРИКМІТНИЙ) розм. Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я.  Словник синонімів української мови
6. відмітний — Відмі́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відмітний — ВІДМІ́ТНИЙ, а, е. Який чим-небудь виділяється, відрізняється від інших. Тут почуваєш себе не в Європі, а в Африці, таке все одмітне (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах