Значення в інших словниках
-
відмітний —
відмі́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
відмітний —
-а, -е. Який чим-небудь вирізняється, відрізняється від інших. Відмітний знак.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відмітний —
ВІДМІ́ТНИЙ, а, е. Який чим-небудь виділяється, відрізняється від інших. Обідрана, засмальцьована, вона [тітка Настя] була одмітна на все місто (Панас Мирний); Тут почуваєш себе не в Європі, а в Африці, таке все одмітне (М.
Словник української мови у 20 томах
-
відмітний —
ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ (ПРИКМІТНИЙ) розм. Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я.
Словник синонімів української мови
-
відмітний —
Відмі́тний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
відмітний —
ВІДМІ́ТНИЙ, а, е. Який чим-небудь виділяється, відрізняється від інших. Тут почуваєш себе не в Європі, а в Африці, таке все одмітне (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
відмітний —
Відмітний, -а, -е Отличный, отличающійся отъ чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.
Словник української мови Грінченка