Значення в інших словниках
-
відчайдушний —
відчайду́шний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
відчайдушний —
(хто) занадто сміливий, ЯК ІМ. ВІДЧАЙДУХ; (крок) занадто ризикований, сил. ід. не на життя, а на смерть; пор. ВІДВАЖНИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
відчайдушний —
[в'іджчайдушнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
відчайдушний —
-а, -е. 1》 Який нічого не боїться; хоробрий. || Пов'язаний із ризиком; безрозсудно сміливий. 2》 Який виражає відчай, пройнятий ним. 3》 Гранично напружений. || Дуже сильний ступенем свого вияву.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відчайдушний —
ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не боїться; хоробрий. Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова (О. Гончар); [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (О.
Словник української мови у 20 томах
-
відчайдушний —
СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
-
відчайдушний —
ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не боїться; хоробрий. Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова (Гончар, Таврія.., 1957, 13); [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (Корн.
Словник української мови в 11 томах