Значення в інших словниках
-
гаморити —
гамори́ти дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
-
гаморити —
-рю, -риш, недок., діал. Галасувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гаморити —
ГАМОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., діал. Галасувати. Усе те сунулося.., кричало, гаморило (І. Франко); Вже не гаморила Мальва – тихо йшла поруч, ніби стала дорослішою (Р. Іваничук); * Образно. І знову тишина. Лиш потік шумить і гаморять верби з собою (Б. Лепкий).
Словник української мови у 20 томах
-
гаморити —
гамо́рити гомоніти, шуміти (ст): Він не любив, коли в клясі було тихо, тоді не чув себе свобідним. Любив, коли хлопці гаморили, шуміли, коли не раз було спокійно, питався, чому так тихо, і зараз сказав якийсь чемний дотеп, і кляса починала гудіти...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
гаморити —
ГАЛАСУВА́ТИ (зчиняти галас), КРИЧА́ТИ, ГВАЛТУВА́ТИ, ГАМОРИ́ТИ діал. В саду під крислатими.. яблунями галасували дітлахи (В. Козаченко); Люди на пристані, як черва, ворушилися, бігали, всяку всячину виносили, кричали, ґвалтували (Панас Мирний)...
Словник синонімів української мови
-
гаморити —
ГАМОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., діал. Галасувати. Усе те сунулося.., кричало, гаморило (Фр., IV, 1950, 468); — А скажіть-но, як її [землю] ділитимуть? — гаморіло жіноцтво (Кач., II, 1958, 111).
Словник української мови в 11 томах
-
гаморити —
Гаморити, -рю, -риш гл. Кричать, шумѣть. Желех. Подольск. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Гн. II. 30. Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються. Грин. II. 178.
Словник української мови Грінченка