гибіти —
-ію, -ієш, недок., діал. 1》 Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати. 2》 Нездужати, хворіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гибіти —
Ію, -ієш, недок., діал. 1. Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати. 2. Нездужати, хворіти. Аби не гибіть, не вижидати черги сподіванням. (ЗД:78).
Словник поетичної мови Василя Стуса
гибіти —
ГИ́БІТИ, ію, ієш, недок., розм. 1. Мучитися, страждати; зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь. – Дощ, лиха година, а я приткнуся до стіни та так і гибію (Панас Мирний); Що ж було їм хоч раніш так сказати...
Словник української мови у 20 томах
гибіти —
МУ́ЧИТИСЯ (зазнавати мук, фізичних або моральних страждань), СТРАЖДА́ТИ, МОРДУВА́ТИСЯ, КОНА́ТИ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, КАТУВА́ТИСЯ, КАРА́ТИСЯ, КАРТА́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ, ТЕРЗА́ТИСЯ, З'ЇДА́ТИСЯ діал. (зазнавати моральних мук, перев.
Словник синонімів української мови
гибіти —
Ги́біти, -бію, -бієш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гибіти —
ГИ́БІТИ, ію, ієш, недок., діал. 1. Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати. — Дощ, лиха година, а я приткнуся до стіни та так і гибію (Мирний, III, 1954, 164); Що ж було їм хоч раніш так сказати...
Словник української мови в 11 томах
гибіти —
Гибіти, -бію, -єш гл. Хирѣть, болѣть, страдать отъ недостатка чего-либо. Гибіла, гибіла моя ненька, поки і зовсім лягла. Переясл. у. Мусимо гибіти, бо нема в що вдягтися добре.
Словник української мови Грінченка