глизявий —
гли́зявий прикметник діал.
Орфографічний словник української мови
глизявий —
-а, -е, діал. В'язкий, липкий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
глизявий —
ГЛИ́ЗЯВИЙ, а, е, діал. В'язкий, липкий. Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (А. Тесленко); Зубчастими гачками й лопаткою розсував [Мартинов] внутрішні органи, що раптом глизявими, слизькими шматками заступали шлях його інструментам (О. Донченко).
Словник української мови у 20 томах
глизявий —
ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал.
Словник синонімів української мови
глизявий —
Гли́зявий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
глизявий —
ГЛИ́ЗЯВИЙ, а, е, діал. В’язкий, липкий. Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (Тесл., Вибр., 1950, 161); Зубчастими гачками й лопаткою розсував [Мартинов] внутрішні органи, що раптом глизявими, слизькими шматками заступали шлях його інструментам (Донч., І, 1956, 373).
Словник української мови в 11 томах
глизявий —
Глизявий, -а, -е Клейкій, вязкій. Чогось оця каша така глизява. Кіевск. у. Глизявий хліб. Міусск. окр.
Словник української мови Грінченка