Значення в інших словниках
-
глузувати —
глузува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
глузувати —
(з кого) кепкувати, кпити|ся|, сміятися, збиткуватися, висмівати кого, с. глумитися, посмішкуватися, о. підіймати на глузи <�глум, посміх, сміх), брати на сміх <�глум, глузи, кпини>, д. шкилити, шкилювати; (тонко) іронізувати.
Словник синонімів Караванського
-
глузувати —
[глузуватие] -уйу, -уйеиш
Орфоепічний словник української мови
-
глузувати —
-ую, -уєш, недок., з кого – чого, над ким – чим і без додатка. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
глузувати —
ГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого – чого і без дод., над ким – чим. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось. – Жартуй, да не глузуй із бідних парубків (Є.
Словник української мови у 20 томах
-
глузувати —
НАСМІХА́ТИСЯ з кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об'єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИ розм., КПИ́ТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
-
глузувати —
Глузува́ти, -зу́ю, -зу́єш з кого
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
глузувати —
ГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого-чого, над ким-чим і без додатка. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось. — Жартуй, да не глузуй із бідних парубків (Греб.
Словник української мови в 11 томах
-
глузувати —
Глузувати, -зую, -єш гл. Насмѣхаться, издѣваться, поднимать на смѣхъ. Матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67.
Словник української мови Грінченка