Значення в інших словниках
-
гордити —
го́рдити дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
-
гордити —
-джу, -диш, недок., діал. Гордувати (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гордити —
ГО́РДИТИ, джу, диш, недок., ким, чим, діал. Гордувати (у 3 знач.). Перше дівки мнов [мною] гордили, тепер за мнов плачуть (з народної пісні); Всі ним [Гриньком] гордили, всі ним помітували (Л. Мартович); Обітниці дарунків мене бентежили ..
Словник української мови у 20 томах
-
гордити —
ЗНЕВАЖА́ТИ кого, що (виявляти неповагу, презирство до кого-, чого-небудь), ГОРДУВА́ТИ ким, чим, ПОГО́РДЖУВАТИ ким, чим, ПОГОРДЖА́ТИ ким, чим, рідше, ЦУРА́ТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ, ГРЕ́БАТИ ким, чим, підсил., ПОШТУ́РХУВАТИ ким, підсил. розм.
Словник синонімів української мови
-
гордити —
ГО́РДИТИ, джу, диш, недок., діал. Гордувати (у 3 знач.). — Все гордить ним [народом], що мало би перед ним коритися! (Фр., VIII, 1952, 324); Обітниці дарунків мене бентежили.. Та знов не хочу, щоб думали, що горджу тут їхніми, може, і щирими дарунками (У. Кравч., Вибр., 1958, 395).
Словник української мови в 11 томах
-
гордити —
Гордити, -джу, -диш гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169.
Словник української мови Грінченка