гордити
ГО́РДИТИ, джу, диш, недок., ким, чим, діал.
Гордувати (у 3 знач.).
Перше дівки мнов [мною] гордили, тепер за мнов плачуть (з народної пісні);
Всі ним [Гриньком] гордили, всі ним помітували (Л. Мартович);
Обітниці дарунків мене бентежили .. Та знов не хочу, щоб думали, що горджу тут їхніми, може, і щирими дарунками (Уляна Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)