гордитися
ГОРДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, недок.
1. ким, чим, з кого – чого і без дод. Відчувати задоволення від чого-небудь; почувати перевагу в чомусь; пишатися.
Ми страшенно гордилися, що вже перейшли в п'ятий клас (О. Донченко);
Сином край увесь гордиться: Хазяює, як годиться (М. Шпак);
Василько гордився своїм краєм (І. Чендей).
2. розм. Зневажливо, зверхньо ставитися до інших, бути пихатим, зарозумілим.
– А якби ти не гордилася та не думала, щоб бути за паном, а вийшла б за мужика, .. то було б усе не те... (Г. Квітка-Основ'яненко);
А ти б, Метелику, не дуже-то гордився, Бо ти недавно сам з гусениці вродився (Л. Боровиковський).
Словник української мови (СУМ-20)