1. Словник української мови у 20 томах

гордити

ГО́РДИТИ, джу, диш, недок., ким, чим, діал.

Гордувати (у 3 знач.).

Перше дівки мнов [мною] гордили, тепер за мнов плачуть (з народної пісні);

Всі ним [Гриньком] гордили, всі ним помітували (Л. Мартович);

Обітниці дарунків мене бентежили .. Та знов не хочу, щоб думали, що горджу тут їхніми, може, і щирими дарунками (Уляна Кравченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гордити — го́рдити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гордити — -джу, -диш, недок., діал. Гордувати (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гордити — див. чванитися Словник синонімів Вусика
  4. гордити — ЗНЕВАЖА́ТИ кого, що (виявляти неповагу, презирство до кого-, чого-небудь), ГОРДУВА́ТИ ким, чим, ПОГО́РДЖУВАТИ ким, чим, ПОГОРДЖА́ТИ ким, чим, рідше, ЦУРА́ТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ, ГРЕ́БАТИ ким, чим, підсил., ПОШТУ́РХУВАТИ ким, підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. гордити — ГО́РДИТИ, джу, диш, недок., діал. Гордувати (у 3 знач.). — Все гордить ним [народом], що мало би перед ним коритися! (Фр., VIII, 1952, 324); Обітниці дарунків мене бентежили.. Та знов не хочу, щоб думали, що горджу тут їхніми, може, і щирими дарунками (У. Кравч., Вибр., 1958, 395). Словник української мови в 11 томах
  6. гордити — Гордити, -джу, -диш гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169. Словник української мови Грінченка