Значення в інших словниках
-
горлай —
горла́й іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
горлай —
-я, ч., розм. Те саме, що горлань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
горлай —
ГОРЛА́Й, я́, ч., розм. Те саме, що горла́нь. – А на моє, громада – капустяна голова. Вискочить який горлай, застрашить людей, і вирішать таке, що й погадати страшно (Б. Лепкий); – Цить, бісові діти! – гримнув він на весь голос .. Забули статут, чортові горлаї?! (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
-
горлай —
КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм.
Словник синонімів української мови
-
горлай —
ГОРЛА́Й, я́, ч., розм. Те саме, що горла́нь. — Цить, бісові діти! — гримнув він на весь голос.. Забули статут, чортові горлаї?! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 205).
Словник української мови в 11 томах
-
горлай —
Горлай, -лая м. Человѣкъ съ сильнымъ голосомъ. Мнж. 178. см. горлань.
Словник української мови Грінченка