горлай

ГОРЛА́Й, я́, ч., розм.

Те саме, що горла́нь.

– А на моє, громада – капустяна голова. Вискочить який горлай, застрашить людей, і вирішать таке, що й погадати страшно (Б. Лепкий);

– Цить, бісові діти! – гримнув він на весь голос .. Забули статут, чортові горлаї?! (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. горлай — горла́й іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. горлай — -я, ч., розм. Те саме, що горлань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горлай — див. крикливий  Словник синонімів Вусика
4. горлай — КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм.  Словник синонімів української мови
5. горлай — ГОРЛА́Й, я́, ч., розм. Те саме, що горла́нь. — Цить, бісові діти! — гримнув він на весь голос.. Забули статут, чортові горлаї?! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 205).  Словник української мови в 11 томах
6. горлай — Горлай, -лая м. Человѣкъ съ сильнымъ голосомъ. Мнж. 178. см. горлань.  Словник української мови Грінченка