горланити
ГОРЛА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм.
Те саме, що горла́ти.
Ідучи [з корчми] додому, горланив [Проць] на ціле село (В. Стефаник);
Село жило своїм одвічним життям – горланили півні, вдалині валували собаки, мукали телята (Ю. Збанацький);
Хмільні гвардійці .. горланили фривольну пісеньку (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)