горлання
ГОРЛА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. горла́ти.
Коли вже горлання юрби перейшло в рев, на балкон будинку вийшов сам Надирбей. Усі враз замовкли (С. Тельнюк);
Богослужіння в церкві припинялося тільки на ніч, і від надсадного горлання, свічкового та ладанового чаду повертались бурсаки до свого житла геть знесиленими й напівочманілими (М. Сиротюк);
Найняті крикуни й далі горлали про те, що вона дарує імператорові сина, її не обходило те горлання, була заглиблена в себе (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)