горланити —
ГОРЛА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. Те саме, що горла́ти. Ідучи [з корчми] додому, горланив [Проць] на ціле село (В. Стефаник); Село жило своїм одвічним життям – горланили півні, вдалині валували собаки, мукали телята (Ю. Збанацький); Хмільні гвардійці ..
Словник української мови у 20 томах
горланити —
див. кричати; співати
Словник синонімів Вусика
горланити —
ГОРЛА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. Те саме, що горла́ти. Ідучи [з корчми] додому, горланив [Проць] на ціле село (Стеф., І, 1949, 22); Село жило своїм одвічним життям — горланили півні, вдалині валували собаки, мукали телята й ревли корови, скрипіли журавлі колодязів (Збан., Малин. дзвін, 1958, 33).
Словник української мови в 11 томах