грабіж —
-бежу, ч. 1》 Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок. 2》 перен. Нещадна експлуатація, збиткові угоди; побори, здирство.
Великий тлумачний словник сучасної мови
грабіж —
Грабунок, жак, здирство
Словник чужослів Павло Штепа
грабіж —
ГРАБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Викрадення чужого майна; розбійницький напад, загарбання володінь тощо; грабунок. Такий грабіж паперів мене дуже здивував. Як се прийти в чуже помешкання і нишпорить по ящиках без хазяїна!..
Словник української мови у 20 томах
грабіж —
ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців.
Словник синонімів української мови
грабіж —
ГРАБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок. Як сарана, налітали вони [татари] на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і бранців.
Словник української мови в 11 томах
грабіж —
рос. грабеж злочин, відкрите викрадення державного, громадського майна або особистого майна громадян, вчинене без насильства або з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу від викраденням майна, розбою з менш небезпечним характером насильства.
Eкономічна енциклопедія
грабіж —
Грабіж, -жу м. 1) Грабежъ, ограбленіе. 2) Сборъ податей. Радом. у.
Словник української мови Грінченка