Значення в інших словниках
-
грунь —
Грунь, гру́ник: — пагорб [25] — хребет гори, пасмо гір [2;XIII]
Словник з творів Івана Франка
-
Грунь —
Грунь іменник жіночого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
-
грунь —
ГРУНЬ, я, ч., діал. Вершина гори. Одного разу він покинув свої корови і подряпавсь на самий грунь (Коцюб., II, 1955, 308); З-за Красного груня, що маківкою вп’явся в блакитне небо і оповився білою хмаркою, поволі викотилось гірське сонце (Чендей, Вітер.., 1958, 152).
Словник української мови в 11 томах