Значення в інших словниках
-
гу —
гу вигук незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
гу —
невідм., мн. Старовинні китайські ударні музичні інструменти з родини мембранофонів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гу —
Старовинні китайські ударні інструменти з мембранофонів, різні за розміром двосторонні барабани, які супроводжували виконання гімнів в XI — VII ст. до н.е.
Словник-довідник музичних термінів
-
гу —
ні (ані́) гу-гу́. 1. кому, про що і без додатка. Нічого не говорити; мовчати. — Кинь його, Оверку, к чорту! Та вмийся, .. і щоб ні гу-гу нікому! Чув? (А. Головко); Чоловічок дуже дивний. Він завжди мовчав, як пень: Ні гу-гу, анітелень (П.
Фразеологічний словник української мови
-
гу —
ГУ, виг. 1. Уживається при потребі окликнути кого-небудь. — Коли слухаємо, щось по лісу гукає, та так далеко, що й голос ледве доносить, а далі все ближче та ближче: — А, дядьку, гу!.. (Морд., І, 1958, 57).
Словник української мови в 11 томах
-
гу —
Гу! меж. 1) Ау! А де ти? гу! сховайсь у ліс, а я в траву. Ном. № 14142. 2) Подражаніе гудѣнію, напр. вѣтра. Вітер каже: «гу-гу-гу, сім свит продму». Ном. № 11161. Также о непрерывномъ звукѣ плача: А зузуленька як ку, так ку! а я молода, як гу, так гу!...
Словник української мови Грінченка