Значення в інших словниках
-
гієна —
гіє́на іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
гієна —
Гіє́на, перен. Хижак (про людину). Він [посол Вітик] обговорює виборче надужитя, кажучи, що “граф Потоцкі, цар Галичини, розділив 2 миііони корон між виборчі гієни і купців карт виборчих" (Б.
Українська літературна мова на Буковині
-
гієна —
-и, ж. Хижа тварина, що живе в південних країнах і живиться перев. падаллю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гієна —
ГІЄ́НА, и, ж. Хижа тварина, що живе у південних країнах і живиться здебільшого падаллю. [Кассандра:] Хіба гієна винна, що смертю й розпадом живитись мусить? (Леся Українка); З усіх країв, з усіх світів тічки собак, гієн, вовків зібралися на дикий пир (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
гієна —
гіє́на (грец. ύαινα) рід хижих ссавців. Поширені в Африці і Південно-Західній Азії. За зовнішнім виглядом дещо нагадують собак. ГІК (голл. gijk) – обертовий брус рангоуту, який розтягує нижній край вітрила; одним кінцем кріпиться до нижньої частини щогли.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
гієна —
Гіє́на, -ни (звір); гіє́ни, гіє́н (гр.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гієна —
ГІЄ́НА, и, ж. Хижа тварина, що живе в південних країнах і живиться переважно падаллю. [Кассандра:] Хіба гієна винна, що смертю й розпадом живитись мусить? (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах