гієна
ГІЄ́НА, и, ж.
Хижа тварина, що живе у південних країнах і живиться здебільшого падаллю.
[Кассандра:] Хіба гієна винна, що смертю й розпадом живитись мусить? (Леся Українка);
З усіх країв, з усіх світів тічки собак, гієн, вовків зібралися на дикий пир (Б. Лепкий);
Сулейман віз із собою тільки Стамбульський звіринець: на здоровенних мажах, запряжених волами, залізні клітки з левами, тиграми, пантерами, гієнами, вовками й ведмедями (П. Загребельний);
* У порівн. Чув він [Каїн], як зневір'я, Мов та гієна, здалека кружило Вкруг нього й дух морозило в йому (І. Франко);
Але сон не йшов, і думки, як дикі гієни жеруть верблюда, рвали на часті душу Авіронову... (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)