гієна
ГІЄ́НА, и, ж.
Хижа тварина, що живе у південних країнах і живиться здебільшого падаллю.
[Кассандра:] Хіба гієна винна, що смертю й розпадом живитись мусить? (Леся Українка);
З усіх країв, з усіх світів тічки собак, гієн, вовків зібралися на дикий пир (Б. Лепкий);
Сулейман віз із собою тільки Стамбульський звіринець: на здоровенних мажах, запряжених волами, залізні клітки з левами, тиграми, пантерами, гієнами, вовками й ведмедями (П. Загребельний);
* У порівн. Чув він [Каїн], як зневір'я, Мов та гієна, здалека кружило Вкруг нього й дух морозило в йому (І. Франко);
Але сон не йшов, і думки, як дикі гієни жеруть верблюда, рвали на часті душу Авіронову... (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гієна — гіє́на іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гієна — Гіє́на, перен. Хижак (про людину). Він [посол Вітик] обговорює виборче надужитя, кажучи, що “граф Потоцкі, цар Галичини, розділив 2 миііони корон між виборчі гієни і купців карт виборчих" (Б. Українська літературна мова на Буковині
- гієна — -и, ж. Хижа тварина, що живе в південних країнах і живиться перев. падаллю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гієна — див. жорстокий; злий Словник синонімів Вусика
- гієна — гіє́на (грец. ύαινα) рід хижих ссавців. Поширені в Африці і Південно-Західній Азії. За зовнішнім виглядом дещо нагадують собак. ГІК (голл. gijk) – обертовий брус рангоуту, який розтягує нижній край вітрила; одним кінцем кріпиться до нижньої частини щогли. Словник іншомовних слів Мельничука
- гієна — Гіє́на, -ни (звір); гіє́ни, гіє́н (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гієна — ГІЄ́НА, и, ж. Хижа тварина, що живе в південних країнах і живиться переважно падаллю. [Кассандра:] Хіба гієна винна, що смертю й розпадом живитись мусить? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах