1. Словник української мови в 11 томах

гієна

ГІЄ́НА, и, ж. Хижа тварина, що живе в південних країнах і живиться переважно падаллю.

[Кассандра:] Хіба гієна винна, що смертю й розпадом живитись мусить? (Л. Укр., II, 1951, 307);

В горах і печерах водились найнебезпечніші вороги людини: печерний лев, печерний ведмідь і печерна гієна (Іст. СРСР, 1,1956, 4);

*Образно. Риплять підвалини старого світу, вищирили з переляку зуби міжнародні шакали, вовки, гієни (Кач., II, 1958, 104);

*У порівн. Чув він [Каїн], як зневір’я, Мов та гієна, здалека кружило Вкруг нього й дух морозило в йому (Фр., X, 1954, 377).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гієна — гіє́на іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гієна — Гіє́на, перен. Хижак (про людину). Він [посол Вітик] обговорює виборче надужитя, кажучи, що “граф Потоцкі, цар Галичини, розділив 2 миііони корон між виборчі гієни і купців карт виборчих" (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. гієна — -и, ж. Хижа тварина, що живе в південних країнах і живиться перев. падаллю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гієна — ГІЄ́НА, и, ж. Хижа тварина, що живе у південних країнах і живиться здебільшого падаллю. [Кассандра:] Хіба гієна винна, що смертю й розпадом живитись мусить? (Леся Українка); З усіх країв, з усіх світів тічки собак, гієн, вовків зібралися на дикий пир (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. гієна — див. жорстокий; злий Словник синонімів Вусика
  6. гієна — гіє́на (грец. ύαινα) рід хижих ссавців. Поширені в Африці і Південно-Західній Азії. За зовнішнім виглядом дещо нагадують собак. ГІК (голл. gijk) – обертовий брус рангоуту, який розтягує нижній край вітрила; одним кінцем кріпиться до нижньої частини щогли. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. гієна — Гіє́на, -ни (звір); гіє́ни, гіє́н (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)