Значення в інших словниках
-
дань —
дань іменник жіночого роду данина поет., рідко
Орфографічний словник української мови
-
дань —
-і, ж., рідко. Те саме, що данина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дань —
Данина, данок, данка, дача, гарач
Словник чужослів Павло Штепа
-
дань —
віддава́ти / відда́ти дани́ну (дань). 1. кому, чому. Належно оцінювати, визнавати значення, важливість і т. ін. кого-, чого-небудь. Доволі! Доволі!...
Фразеологічний словник української мови
-
дань —
ДАНИ́НА (найдавніша форма оподаткування населення), ДАНЬ, ЯСА́ заст.; ОРДИ́НЩИНА (податок, який збирала орда на завойованих нею землях); ЯСА́К (податок, який платили в Московській Русі й царській Росії народи Поволжя і Сибіру).
Словник синонімів української мови
-
дань —
ДАНЬ, і, ж., рідко. Те саме, що дани́на. Не мав багач що ліпшого робити, Приобіцяв цареві дань платити (Фр., XI, 1952, 319); Музі дань сплатив я (Рильський, I, 1956, 173); Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя… (Кач., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
дань —
Дань, -ні ж. Дань. Колись був у Київі якийсь князь, лицар, і був коло Київа змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. ЗОЮР. II. 27. Дізнались турки, злі недовірки, підписалися до Почаїва що-году дань давати. Чуб. І. 161.
Словник української мови Грінченка