дань
ДАНЬ, і, ж., рідко. Те саме, що дани́на.
Не мав багач що ліпшого робити, Приобіцяв цареві дань платити (Фр., XI, 1952, 319);
Музі дань сплатив я (Рильський, I, 1956, 173);
Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя… (Кач., Вибр., 1947, 33);
*Образно. Щедру дань візьмуть володарі, Розбудивши землю сонну (Криж., Під зорями.., 1950, 46).
Словник української мови (СУМ-11)