дань
ДАНЬ, і, ж., рідко. Те саме, що дани́на.
Не мав багач що ліпшого робити, Приобіцяв цареві дань платити (Фр., XI, 1952, 319);
Музі дань сплатив я (Рильський, I, 1956, 173);
Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя… (Кач., Вибр., 1947, 33);
*Образно. Щедру дань візьмуть володарі, Розбудивши землю сонну (Криж., Під зорями.., 1950, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дань — дань іменник жіночого роду данина поет., рідко Орфографічний словник української мови
- дань — -і, ж., рідко. Те саме, що данина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дань — Данина, данок, данка, дача, гарач Словник чужослів Павло Штепа
- дань — див. податок Словник синонімів Вусика
- дань — віддава́ти / відда́ти дани́ну (дань). 1. кому, чому. Належно оцінювати, визнавати значення, важливість і т. ін. кого-, чого-небудь. Доволі! Доволі!... Фразеологічний словник української мови
- дань — ДАНИ́НА (найдавніша форма оподаткування населення), ДАНЬ, ЯСА́ заст.; ОРДИ́НЩИНА (податок, який збирала орда на завойованих нею землях); ЯСА́К (податок, який платили в Московській Русі й царській Росії народи Поволжя і Сибіру). Словник синонімів української мови
- дань — Дань, -ні ж. Дань. Колись був у Київі якийсь князь, лицар, і був коло Київа змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. ЗОЮР. II. 27. Дізнались турки, злі недовірки, підписалися до Почаїва що-году дань давати. Чуб. І. 161. Словник української мови Грінченка