дань

Данина, данок, данка, дача, гарач

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дань — дань іменник жіночого роду данина поет., рідко Орфографічний словник української мови
  2. дань — -і, ж., рідко. Те саме, що данина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дань — див. податок Словник синонімів Вусика
  4. дань — віддава́ти / відда́ти дани́ну (дань). 1. кому, чому. Належно оцінювати, визнавати значення, важливість і т. ін. кого-, чого-небудь. Доволі! Доволі!... Фразеологічний словник української мови
  5. дань — ДАНИ́НА (найдавніша форма оподаткування населення), ДАНЬ, ЯСА́ заст.; ОРДИ́НЩИНА (податок, який збирала орда на завойованих нею землях); ЯСА́К (податок, який платили в Московській Русі й царській Росії народи Поволжя і Сибіру). Словник синонімів української мови
  6. дань — ДАНЬ, і, ж., рідко. Те саме, що дани́на. Не мав багач що ліпшого робити, Приобіцяв цареві дань платити (Фр., XI, 1952, 319); Музі дань сплатив я (Рильський, I, 1956, 173); Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя… (Кач., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. дань — Дань, -ні ж. Дань. Колись був у Київі якийсь князь, лицар, і був коло Київа змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. ЗОЮР. II. 27. Дізнались турки, злі недовірки, підписалися до Почаїва що-году дань давати. Чуб. І. 161. Словник української мови Грінченка