Значення в інших словниках
-
дебошир —
дебоши́р іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
дебошир —
Дебошир, дебоширство, бешкетник, бешкет Наші газетярі вподобали слова дебошир, дебоширство, дарма що ні в класичній літературі, ні в народній мові їх не натрапиш.
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
-
дебошир —
-а, ч., розм. Той, хто влаштовує дебоші; скандаліст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дебошир —
ДЕБОШИ́Р, а, ч., розм. Той, хто влаштовує дебоші; скандаліст. Тетяниного Петра всі знали як невгамовного дебошира (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
-
дебошир —
БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм.
Словник синонімів української мови
-
дебошир —
ДЕБОШИ́Р, а, ч., розм. Той, хто влаштовує дебоші; скандаліст.
Словник української мови в 11 томах