дебошир

ДЕБОШИ́Р, а, ч., розм.

Той, хто влаштовує дебоші; скандаліст.

Тетяниного Петра всі знали як невгамовного дебошира (із журн.).

Значення в інших словниках

1. дебошир — дебоши́р іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дебошир — Дебошир, дебоширство, бешкетник, бешкет Наші газетярі вподобали слова дебошир, дебоширство, дарма що ні в класичній літературі, ні в народній мові їх не натрапиш.  «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
3. дебошир — -а, ч., розм. Той, хто влаштовує дебоші; скандаліст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дебошир — див. задерикуватий  Словник синонімів Вусика
5. дебошир — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм.  Словник синонімів української мови
6. дебошир — ДЕБОШИ́Р, а, ч., розм. Той, хто влаштовує дебоші; скандаліст.  Словник української мови в 11 томах