дебош

ДЕБО́Ш, у, ч., розм.

Бешкет, бійка.

– Руки в них короткі для того, щоб розгромити нас. А от дебош можуть вчинити (А. Головко);

І тоді з гурту вихопився міліціонер: – Припинити дебош! У всьому розбереться міліція (А. Шиян);

“Вибиті вікна в російській Думі”. Хуліганство, провокація, просто п'яний дебош? (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. дебош — дебо́ш іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дебош — -у, ч., розм. Бешкет, бійка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дебош — Бешкет, веремій, веремія, ворохоба, галабурда, гармидер, заколот, колотнеча, шарварок  Словник чужослів Павло Штепа
4. дебош — див. бійка  Словник синонімів Вусика
5. дебош — дебо́ш (франц. debauche) буйство, бешкет, бійка.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. дебош — БЕ́ШКЕТ (порушення порядку, пристойності, супроводжуване галасом, сваркою, бійкою), ДЕБО́Ш розм. рідше, ГАЛАБУ́РДА діал.; ХУЛІГА́НСТВО (грубе порушення правил громадського порядку — як окремий випадок, так і явище в цілому).  Словник синонімів української мови
7. дебош — ДЕБО́Ш, у, ч., розм. Бешкет, бійка. І тоді з гурту вихопився міліціонер: — Припинити дебош! У всьому розбереться міліція (Шиян, Баланда, 1957, 35); — Руки в них короткі для того, щоб розгромити нас. А от дебош можуть вчинити (Головко, II, 1957, 469).  Словник української мови в 11 томах