дебош
ДЕБО́Ш, у, ч., розм. Бешкет, бійка.
І тоді з гурту вихопився міліціонер: — Припинити дебош! У всьому розбереться міліція (Шиян, Баланда, 1957, 35);
— Руки в них короткі для того, щоб розгромити нас. А от дебош можуть вчинити (Головко, II, 1957, 469).
Словник української мови (СУМ-11)