дзвонистий

див. голосний

Значення в інших словниках

1. дзвонистий — ДЗВОНИ́СТИЙ, а, е, поет. Те саме, що дзвінки́й. Довго безмовна була вона, очі рясними сльозами Сповнились їй, і голос немов перервався дзвонистий (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Там ратай любить спочивать І жниці воду набирать Опівдні у дзвонисті глеки (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).  Словник української мови у 20 томах