дзижчати

I

брунчати, джикати, джмеліти, дзвинчати, дзенькотати, дзенькотіти, дзиготати, дзиґотіти, дзизкотати, дзизкотіти, дзикотати, дзикотіти, дзимкотати, дзимкотіти, дзинчати, дзудіти, дзуменіти, дзуміти, дзуреміти, зудіти, зумкотати, зумкотіти, подзизкувати

II

див. говорити; звучати

Значення в інших словниках

1. дзижчати — дзижча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дзижчати — Дзизчати, дзинчати, дзумі ти, дзизкати, дзумкотіти; (- бджіл) бриніти.  Словник синонімів Караванського
3. дзижчати — -чить, недок. Видавати одноманітні дрижачі звуки під час польоту (про комах). || Швидкими рухами, польотом і т. ін. створювати такі звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дзижчати — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. дзижчати — Дзижча́ти, -жчу, -жчи́ш, -жча́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дзижчати — ДЗИЖЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати одноманітні дрижачі звуки при польоті (про комах). Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка ж хмарами носилась (Мирний, IV, 1955, 14); Збори замовкли.  Словник української мови в 11 томах
7. дзижчати — Дзижчання, дзижчати см. дзизчання, дзизчати.  Словник української мови Грінченка