Значення в інших словниках
-
дзюрчати —
дзюрча́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
дзюрчати —
Дзюркотати, дзюркотіти, булькотати, булькотіти, шумотіти; П. текти, струмувати, струменіти; (- голос) щебетливо лунати, (- комах) ДЖЕРГОТАТИ.
Словник синонімів Караванського
-
дзюрчати —
-чить, недок. 1》 Витіканням утворювати монотонне булькання, шум. 2》 Текти, витікати струмком, потоком. || перен. Щебетливо гомоніти, співати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дзюрчати —
ДЗЮРЧА́ТИ (про текучу воду — утворювати монотонні булькотливі звуки), ДЗЮРКОТА́ТИ (ДЗЮРКОТІ́ТИ), ЖУРЧА́ТИ, БУРЧА́ТИ розм., БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., РОПТА́ТИ діал., ЧУ́РКАТИ діал., ЧУРКОТІ́ТИ діал.; БРИНІ́ТИ, ЖЕБОНІ́ТИ розм. (високо, тоненько).
Словник синонімів української мови
-
дзюрчати —
Дзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дзюрчати —
ДЗЮРЧА́ТИ, чи́ть, недок. 1. Витіканням утворювати монотонні булькаючі звуки, шум. Тихо води дзюрчать в долах, Ліс зелений шумить в горах (Граб., Вибр., 1949, 206); Було чути, як дзюрчить Прут у «коліні», як.. скриплять сусідські хвіртки (Вільде, Сестри..
Словник української мови в 11 томах
-
дзюрчати —
Дзюрчати, -чу, -чиш гл. Журчать. Дзюрчить біжить криниченька, наповня ставок. К. Досв. 157.
Словник української мови Грінченка