Значення в інших словниках
-
дивинка —
Дивина, -ни ж. 1) Удивленіе, диковина. Бач, якої дивини наросло на отій вербі. Лохв. у. 2) раст. Царскій жезлъ, Verbascum Lychnitis. ЗЮЗО. І. 140. Да посадю я дивину, да зеленую єлину, червоную калину. Чуб. III. 321.
Словник української мови Грінченка