Значення в інших словниках
-
дитинча —
дитинча́ іменник середнього роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
дитинча —
-ати, с. 1》 Зменш.-пестл. до дитина 1). 2》 перен. Маля тварини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дитинча —
I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́ розм., ДІТЛАХИ́ розм., ДІТЛАШНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ТА розм., ДРІБНО́ТА розм., ДРІ́Б'ЯЗОК розм., ДРОБИНА́ розм., МІЛКОТА́ розм., ДІТИ́СЬКА розм., МА́ЛЕЧ діал., БАХУРНЯ́ діал., ДРІБ діал.
Словник синонімів української мови
-
дитинча —
Дитинча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дитинча —
ДИТИНЧА́, а́ти, с. 1. Зменш.-пестл. до дити́на 1. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Л. Укр., III, 1952, 218); Так дитинча мале всміхається в колисці, коли над ним пливуть якісь неясні сни (Сос., І, 1957, 290). 2. перен. Маля тварини.
Словник української мови в 11 томах
-
дитинча —
Дитинча́, -ча́ти с. = дитиня. Грин. II. 314.
Словник української мови Грінченка