Значення в інших словниках
-
добряк —
добря́к іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
добряк —
-а, ч., розм. Дуже добра, нелукава людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
добряк —
ДО́БРИЙ ім., ДОБРЯ́К розм., ДОБРЯ́ГА розм., ДОБРЯ́КА розм. рідше, ДО́БРА ДУША́ розм., ДРУЗЯ́КА фам., ДОБРЯЧО́К ірон., М'ЯКУ́ШКА ірон., зневажл. З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся, — того й наберешся (прислів'я); — Білограй добряк.
Словник синонімів української мови
-
добряк —
ДОБРЯ́К, а́, ч., розм. Дуже добра, нелукава людина. [Максим:] Ленін, кажеш? Чув, чув!.. Так он який він! Хе!Видно — добряк чоловік! (Мам., Тв., 1962, 321); — А що, газдо, купив лиску? — прикидаючись добряком, заговорив Левко (Цюпа, Назустріч.., 1958, 138).
Словник української мови в 11 томах