Значення в інших словниках
-
доверху —
дове́рху прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
доверху —
присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Рядами стояли чани, доверху наповнені рибою (А.Шиян); Знизу майже доверху вікна були замуровані (С.Чорнобривець).
Літературне слововживання
-
доверху —
присл. До верхньої межі, до верхнього краю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
доверху —
ДОВЕ́РХУ, присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Діставав [гість] звідкись.. пляшку горілки, доливав склянку доверху (Собко, Скеля.., 1961, 17); Стояв вантажний літак, доверху забитий якимись ящиками й тюками (Кучер, Голод, 1961, 453); *Образно.
Словник української мови в 11 томах