доверху

ДОВЕ́РХУ, присл. До верхньої межі, до верхнього краю.

Діставав [гість] звідкись.. пляшку горілки, доливав склянку доверху (Собко, Скеля.., 1961, 17);

Стояв вантажний літак, доверху забитий якимись ящиками й тюками (Кучер, Голод, 1961, 453);

*Образно. Керівним принципом організаційної будови партії є демократичний централізм, який означає.. виборність усіх керівних органів партії знизу доверху (Статут КПРС, 1961, 11).

Значення в інших словниках

1. доверху — дове́рху прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. доверху — присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Рядами стояли чани, доверху наповнені рибою (А.Шиян); Знизу майже доверху вікна були замуровані (С.Чорнобривець).  Літературне слововживання
3. доверху — присл. До верхньої межі, до верхнього краю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доверху — див. багато  Словник синонімів Вусика