1. Словник української мови в 11 томах

доверху

ДОВЕ́РХУ, присл. До верхньої межі, до верхнього краю.

Діставав [гість] звідкись.. пляшку горілки, доливав склянку доверху (Собко, Скеля.., 1961, 17);

Стояв вантажний літак, доверху забитий якимись ящиками й тюками (Кучер, Голод, 1961, 453);

*Образно. Керівним принципом організаційної будови партії є демократичний централізм, який означає.. виборність усіх керівних органів партії знизу доверху (Статут КПРС, 1961, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доверху — дове́рху прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. доверху — присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Рядами стояли чани, доверху наповнені рибою (А.Шиян); Знизу майже доверху вікна були замуровані (С.Чорнобривець). Літературне слововживання
  3. доверху — присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доверху — див. багато Словник синонімів Вусика