доверху
присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Рядами стояли чани, доверху наповнені рибою (А.Шиян); Знизу майже доверху вікна були замуровані (С.Чорнобривець).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доверху — дове́рху прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- доверху — присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доверху — див. багато Словник синонімів Вусика
- доверху — ДОВЕ́РХУ, присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Діставав [гість] звідкись.. пляшку горілки, доливав склянку доверху (Собко, Скеля.., 1961, 17); Стояв вантажний літак, доверху забитий якимись ящиками й тюками (Кучер, Голод, 1961, 453); *Образно. Словник української мови в 11 томах