довершений
ДОВЕ́РШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до доверши́ти.
[Чорний:] Серед огорожі стояв високий стіжок пахучої трави, тільки що вчора накиданий і довершений (Фр., IV, 1950, 421);
Образ Дударя [у п’єсі І. Микитенка «Диктатура»] був першим художньо довершеним образом робітника-комуніста в українській радянській драматургії (Рад. літ-во, 4, 1957, 55).
2. у знач. прикм. Якому властива повнота необхідних позитивних якостей; досконалий.
Я зразу дивився з великою набожністю на ті «цьоцині» артистичні вправи [малювання скринь].. і любувався довершеними творами (Фр., IV, 1950, 211);
Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм (Стельмах, Хліб.., 1959, 487).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довершений — дове́ршений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- довершений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до довершити. 2》 у знач. прикм. Якому властива повнота необхідних позитивних якостей; досконалий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довершений — див. досконалий Словник синонімів Вусика
- довершений — МАЙСТЕ́РНИЙ (який робиться, виконується з великою вправністю; зроблений, виконаний дуже вміло), МИСТЕ́ЦЬКИЙ, МИТЕ́ЦЬКИЙ, ШТУДЕ́РНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- довершений — Дове́ршений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)