довершення
ДОВЕ́РШЕННЯ, я, с. Дія за знач. доверши́ти і доверши́тися.
Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Ірчан, II, 1958, 123).
◊ На (у) дове́ршення — на додаток до всього попереднього.
На довершення всього, як грім серед ясного неба, виявилось, що Неля задумала постригтися в монашки (Вільде, Сестри.., 1958, 368).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довершення — дове́ршення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- довершення — -я, с. Дія за знач. довершити і довершитися. На довершення — на додаток до всього попереднього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довершення — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови