1. Словник української мови в 11 томах

довершеність

ДОВЕ́РШЕНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до дове́ршений 2.

Довершеність художньої форми Рильського буде зразковою для поколінь (Літ. газ., 24.1 1946, 4);

Композиційної довершеності бракує ще багатьом комедіям наших драматургів (Вітч., 8, 1958, 168);

Одіж на ній лиш підкреслює довершеність жіночих форм (Ю. Янов., II, 1958, 21).

2. Про людину, предмет, що наділені тільки позитивними якостями, не мають будь-яких недоліків.

— Та я не створений для раю, Йому чужа душа моя; Сама довершеність ви, знаю, Що ж! — Вас не вартий зовсім я (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довершеність — дове́ршеність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. довершеність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до довершений 2). 2》 Про людину, предмет, що наділені тільки позитивними якостями, не мають жодної вади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довершеність — МАЙСТЕ́РНІСТЬ (висока якість виконаної роботи, твору тощо), ДОВЕ́РШЕНІСТЬ, ЗАВЕ́РШЕНІСТЬ, ДОСКОНА́ЛІСТЬ. Майстерність комедії доведена була Саксаганським до рівня досконалої віртуозності (М. Рильський); Яка застиглість і суворість форм!... Словник синонімів української мови