довкруги —
ДОВКРУГИ́, ДОВКРУ́Г, присл. 1. Те саме, що довко́ла 1. Небо прозоре, місяць великий, червонавий, верби іскряться під інеєм, вітерець східний стриже долиною, місцями горять зорі .. І ні живої душі довкруги (У. Самчук); Тарас мовчав.
Словник української мови у 20 томах